Все частіше з боку працівників поліції, а також їх прихильників, висловлюється нерозуміння того в чому сенс роботи громадської організації “Кропивницький Дорожній Контроль”. Останнім часом це нерозуміння переросло у відкриту агресію, погрози та образи.
У цьому матеріалі ми спробуємо розповісти про цілі “КДК”, методи роботи, а також права журналістів при фіксації діяльності поліцейських, оскільки саме ця тема часто викликає конфлікти, аж до вчинення кримінальних злочинів.
НАРОДЖЕННЯ ДОРОЖНЬОГО КОНТРОЛЮ
У ті далекі часи в 2008 рік, коли був створений перший проект «Дорожній Контроль» 99,9% водіїв не мали ні найменшого поняття про те, як захистити свої інтереси, а тому ДАІ з успіхом фальсифікувала адміністративні справи без будь-якої відповідальності за свої дії . Ситуація ускладнилася в кінці 2008-го року, коли Верховна рада багаторазово підняла штрафи за порушення ПДР.
В одну мить, Патрульний поліцейський, без відповідної підготовки і знань, отримали право виносити вирок – визнавати винним або невинним автомобіліста прямо на дорозі. Раніше, це була прерогатива виключно судових органів. Тепер же, кожен поліцейський “з трьома класами освіти” став суддею …
З метою збити золоту лихоманку, і був створений “Кропивницький Дорожній Контроль”. З самого початку, “КДК” це журналістський проект завданням якого було висвітлення фактів порушень закону представниками Патрульної поліції. Ми хотіли показати суспільству, що будь-який поліцейський кожен день порушує Законодавство і не несе за це ніякої відповідальності.
Приблизно через рік діяльності “Кропивницького Дорожнього Контролю” і активної пропаганди в засобах масової інформації, ідея “ДК” набула суспільного характеру – по всій країні стали з’являтися громадяни, здатні фіксувати порушення поліції, які пишуть скарги і заяви.
Спочатку, представники патрульної поліції реагували мляво – тим більше відбувалася реформа, зміна влади і чинам в погонах було не до того. Зараз же, коли влада більш-менш зміцнилася, у правоохоронців виникло питання – що робити з “КДК” і тисячами інших громадян, які і вдень і вночі розкривають гнійний нарив поліцейської корупції на тілі держави.
Припускаючи відкриту конфронтацію, наш проект легалізовався – ми зареєстрували всеукраїнську правову газету “Кропивницький Дорожній Контроль”, тим самим отримавши офіційне право займатися журналісткою діяльністю і користуватися захистом Закону України “Про ЗМІ”.
ДОРОЖНІЙ КОНТРОЛЬ ЯК ЗМІ
На сьогоднішній день основний актив “КДК” має журналістські посвідчення (багато активістів ще проходять випробувальний термін). Тому, розповідаючи про роботу “Кропивницького Дорожнього Контролю” ми будемо виходити з того, що це в першу чергу засіб масової інформації зі своєю специфікою і методами.
Завдання сучасного ЗМІ – інформувати населення про події, що сталися та відбуваються і процесах, а також формувати громадську думку. Засоби масової інформації не займаються наданням персональної юридичної або іншої допомоги, притягненням до відповідальності тих чи інших осіб.
Журналіст, згідно зі своїми функціональними обов’язками, повинен знайти цікаву тему, провести власне розслідування (знайти документи, свідків, потерпілих, винуватців), зробити з цього приводу сюжет (або написати статтю) і розмістити публікацію в ЗМІ (ТБ, газета або інтернет).
Саме за таким принципом працює “Кропивницький Дорожній Контроль: ми знаходимо актуальну тему, збираємо докази і інформуємо суспільство про ті матеріалі, які нам вдалося розкопати.” КДК “працює виключно в вузькоспеціалізованій тематиці: правопорушення Патрульної поліції, Національної поліції, прокуратури та судів безпосередньо у сфері дорожнього руху. Інші теми не входять до нашої інформаційної політики. Але і не завжди залишаються осторонь від нашого погляду. Іноді події на стільки кричущі, що ми просто не можемо їх обійти стороною.
Інтернет-енциклопедія “Вікіпедія” дає визначення, що журналістика адаптує науково-практичні знання для сприйняття масовою свідомістю з метою формування у населення моделі поведінки, ідеології, культури, способів розвиток і т.д.
Найголовнішім завдання Громадської організації «Кропивницький Дорожній контроль» є донесення до суспільства на простій и зрозумілій мові інформації о том, як в реальності пересічний громадянин України може (а якщо не може, то чому) захистити свої права и захоплення від неправомірних посягань з боку працівників поліції.
Ми намагаємося ліквідувати раболіпство и культивувати громадянське суспільство. Адже всі ми є платниками податків, для чиновників – бюджетників, тобто ми з вами платимо їм заробітну плату. Тому при спілкуванні з будь-якім чиновником треба пам’ятати, що ми його утримуємо на свої гроші, а він за це повинен нас охороняти и оберігати. Саме це і прописано в законах, знанням яких більшість людей нехтує.
У своїй роботі “Кропивницькому Дорожньому Контролю” доводиться стикатися з найгіршими представниками поліції відвертими злочинцями, моральними виродками і психічно хворими покидьками. Природно, що це накладає свій відбиток на активістів “КДК”, і за частіше наша діяльність вводить в шок “білих комірців”, які бачили діяльність цих злочинців виключно по телевізору.
ПРАВА ЖУРНАЛІСТІВ
Згідно ст. 12 Закону України “Про соціальний захист журналістів” підставами застосування окремих і особливих норм соціального захисту журналістів є такі специфічні риси та умови журналістської діяльності:
значна морально-психологічне навантаження і напруженість, виконання службових обов’язків в стресових ситуаціях; професійна творча діяльність в екстремальних умовах, виконання спеціальних завдань з ризиком для життя і здоров’я; наявність труднощів і перешкод у добуванні інформації; прояви морально-психологічного тиску, погрози і протиправні дії проти журналіста у зв’язку з виконанням службових обов’язків.
На жаль, поліцейські, які здійснюють адміністративні та дисциплінарні проступки, а також кримінальні злочини, не хочуть з посмішкою на обличчі надавати журналістам “КДК” факти своєї протиправної діяльності. Тому, “Кропивницькому Дорожньому Контролю”, часто проходиться працювати в екстремальних умовах, добуваючи необхідну інформацію.
Фіксація журналістами “КДК” порушень поліцейського ніяким чином не може вважатися втручанням або перешкоджанням в діяльність співробітника поліції. Навпаки, згідно зі ст. 26 Закону України “Про ЗМІ” журналіст має залізне право відкрито здійснювати записи, в тому числі із застосуванням будь-яких технічних засобів.
“Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених матеріалів і технічних засобів, якими він користується у своїй роботі”, – йдеться в Законі України “Про соціальний захист журналістів”.
Законодавство України чітко вказує, що перешкоджання службовій діяльності журналіста прирівнюється до відповідальності за скоєння таких же дій як проти працівника правоохоронного органу та тягне кримінальне покарання.
Тобто, поліцейський не має ніякого законного права забороняти журналісту стояти біля нього і відкрито знімати на відеокамеру абсолютно всі його дії. Якщо поліцейський почне забороняти або заважати зйомці, він автоматично скоює кримінальний злочин.
За своєю суттю, журналіст виконує таку ж соціально відповідальну роботу, як і поліцейський. Тільки поліцейський стежить за дотриманням порядку з боку громадян, а журналіст спостерігає, щоб представник влади не переступав межу закону під час служби.
Відзначимо, що журналістом може стати будь-який громадянин України. Для цього не обов’язково отримувати спеціалізовану освіту або проходити курси. Ст. 25 Закону “Про ЗМІ” вказує, що в разі отримання особою документа, який підтверджує його причетність до видання, така особа користується всіма правами журналіста.
ПОЗИЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ВІДНОСНО ЗМІ
Результат байдужого ставлення Національної поліції до журналістів такий: останні роки у всіх ЗМІ йде масована інформаційна атака на поліцію. У підсумку – рейтинг правоохоронців впав на самий мінімум і зараз його рівень нижче рівня довіри до маніякам, педофілам, вбивцям і ґвалтівникам.
Добовий інструктаж наряду поліції
Співробітники поліції можуть з чистою совістю забути про всі накази і закони, але це призведе тільки до одного – рано чи пізно Національна Поліція України розвалиться і припинить існувати як раніше структура це відбулось з МВС. Адже саме журналісти, будучи четвертою владою, формують громадську думку і змушують людей робити ті чи інші вчинки, приймати ті чи інші рішення.
Журналістів можна ненавидіти, їх можна ображати, принижувати, зневажати, але все це повернеться з потрійною силою тому, хто це продукує. Представники Патрульної поліції обрали невірну тактику спілкування з “Кропивницьким Дорожнім Контролем” – замість того щоб показувати свої найкращі сторони, Патрульна поліція демонструє все найгірше, що відразу ж стає надбанням громадськості.
ПОСТСКРИПТУМ
За більш ніж три роки своєї активної діяльності, громадська організація “Кропивницький Дорожній контроль” придбала чимало досвіду. Ми навчилися правильно фіксувати порушення поліції, добувати ексклюзивну інформацію, правильно подавати її громадськості і отримувати потрібну реакцію.
З кожним днем ”КДК” стає сильнішою – виховуються нові журналісти, які зі свіжими силами риють землю щоб надати суспільству нові факти порушення Закону представниками патрульної поліції.
У цій ситуації у Патрульній поліції є два шляхи – нагнітати конфлікт, тим самим наближаючи свою кончину, або ж почати дотримуватися закону. В останньому випадку, “Кропивницькому Дорожньому Контролю” просто нема про що буде писати.